Мета консиліуму: розробка та планування єдиної стратегії індивідуального супроводу п'ятикласника в процесі виховання і навчання, адекватний розподіл обов'язків і відповідальності за їх виконання між учасниками консиліуму.

Задачі консиліуму:

1. Діагностична - вивчення соціальної ситуації розвитку, визначення потенційних можливостей учнів, виявлення характеру і причин відхилень у поведінці та навчанні.

2. Виховна - розробка заходів педагогічної корекції, рекомендованої класному керівникові, вчителю-предметнику, батькам.

3. Соціально-психологічна - захист інтересів дитини, який потрапив в несприятливі сімейні або навчально-виховні умови, підвищення статусу та цінності дитини як члена сім'ї та шкільного колективу.

Учасники консиліуму: вчителі початкової школи, класний керівник 5, 10 класів, соціальний педагог, медичний працівник, адміністрація, вчителі-предметники 5, 10  класів.

1. Психологічна та цільова установка.

2. Виступ учасників консиліуму:

- заступник директора з НМР Сухорукова Ю.Ю.

- вчитель початкової школи Погудіна Т.П. - загальна характеристика класу, проблемні учні і як з ними працювати;

- класний керівник 5 класу Передрій Н.В.- характеристика класного колективу;

- вчителі-предметники - з якими труднощами зіткнулися в роботі з класом, в чому необхідна допомога;

- соціальний педагог Чепак О.В. - результати діагностики та рекомендації класним керівникам і вчителям-предметникам;

3. Психолого-педагогічний аналіз пропозицій, що надійшли, рекомендацій.

Шкільна адаптація являє собою процес формування механізму пристосування дитини до вимог і умов навчання. Її результатом може стати як адекватний механізм, що призводить до адаптованості, що забезпечує успішність подальшої навчальної діяльності, так і неадекватний механізм пристосування дитини до школи (порушення навчання і поведінки, конфліктні відносини, психогенні захворювання і реакції, підвищений рівень тривожності, спотворення в особистісному розвитку), що призводить до дезадаптованості.

Перехід учнів з початкової школи в середню справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів і шкільних психологів свідчать про те, що цей перехід неминуче пов'язаний зі зниженням успішності, хоча б тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя.

Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Все це в першу чергу відбивається на якості успішності (наприклад, відмінник в початковій школі раптом в п'ятому класі починає отримувати четвірки і трійки). Хоча буває й так, що дитина, ледве-ледве навчалася в початкових класах на трійки, раптом отримує оцінки достатнього рівня.

Чи можна уникнути серйозних проблем з навчанням при переході в середню школу? Досвід показує, що можна. Але для цього необхідно враховувати всі фактори, що впливають на якість навчання в п'ятому класі.

Навчання дитини в початковій школі має ряд особливостей:

1.      Насамперед, тривалий час дитина була орієнтована на одного вчителя. Саме у нього треба було завоювати авторитет. Вже через деякий час після початку навчання учитель знав, на що здатна кожна дитина, як її підбадьорити, підтримати, допомогти розібратися у складній темі. Дитина спокійно розвивалася, набувала знання в одному кабінеті, з одним основним учителем, його оточували одні й ті ж діти, і вимоги до виконання завдань і веденню зошитів були однакові. Все було звично. В 5-му класі дитина стикається з проблемою множинності: багато вчителів-предметників, багато кабінетів, багато вимог. Звичний світ руйнується.

2.      Всю початкову школу дитині допомагав один учитель. Він виконував функцію і вчителя, і класного керівника, і контролера. Швидко вивчивши всі особливості дитини, учитель допомагає йому контролювати навчальний процес: нагадає, підкаже, пробачить невиконане домашнє завдання тощо. При переході до 5 класу такий індивідуальний підхід порушується. Відбувається ніби знеособлення школяра. Є тільки п'ятикласники в цілому.

3.      За роки навчання в початковій школі практично у кожного учня накопичуються незасвоєним теми, невідпрацьовані вміння та навички. Вони накопичуються як сніжний ком. Але це згладжується індивідуальним підходом вчителя і повторним поясненням відразу, як тільки було помічено незасвоєння дитиною навчального матеріалу (клас один, можна встигати контролювати всіх). В 5-му класі такого відстеження не відбувається.

Ситуація новизни завжди є для людини в тій чи іншій мірі тривожною. Дитина ж переживає в таких умовах емоційний дискомфорт через невизначеність уявлень про вимоги вчителів, особливості і умови навчання, про цінності і нормах поведінки в колективі класу тощо. Такий стан часто супроводжується внутрішньою напруженістю. Досить тривала психічна напруга може закінчитися шкільної дезадаптацією і дитина стає тоді недисциплінованою, неуважною, безвідповідальною, відстає у навчанні, швидко стомлюється і вже не хоче йти до школи. Соматично ослаблені діти (а їх кількість збільшується) є найбільш схильними до виникнення дезадаптації.

Звичайно ж, адекватне сприйняття дитиною свого шкільного оточення, успішне встановлення відносин з однокласниками і новими вчителями ускладнюються, якщо у неї високий рівень особистої та шкільної тривожності. Таким чином, ускладнюється сам процес навчання, продуктивна робота на уроці стає проблематичною.

Не менш важливим стає процес адаптації учнів і для вчителів, які, мало знаючи своїх учнів, можуть помилитися в оцінці їх можливостей, успішної індивідуалізації і диференціації навчання. Тому вчителям необхідно вчасно коригувати власну педагогічну позицію щодо класу та окремих учнів.

Незалежно від того, в яких умовах починається навчальний рік, процес адаптації в учнів завжди відбувається. Питання тільки в тому, скільки часу він забере у дитини і вчителя і які будуть його психологічні та педагогічні наслідки. Тому сенс адаптаційного періоду в школі полягає в тому, щоб забезпечити його природне протікання і благополучні результати.

На зниження успішності учнів при переході з початкової школи в середню ланку впливають кілька факторів:

1. Перевантаженість навчальної програми 5-го класу, що вимагає високого рівня розвитку різних форм мислення;

2. Низький рівень розвитку мовлення.

3. Слабка здатність до умовиводів у більшості учнів;

4. Слабкий розвиток навичок самостійної роботи;

5. Прагнення працювати на низькому рівні складності;

6. Практична відсутність допомоги з боку батьків, оскільки вони вважають своїх дітей вже дорослими;

7. Недостатність власних знань педагогів про психологічні особливості дітей-підлітків;

8. Низька узгодженість між вчителями-предметниками щодо обсягу домашніх завдань

9. Найголовніше - відсутність єдності вимог початкової та середньої школи.

Для того, щоб адаптаційний період протікав успішно, необхідно виробити єдині вимоги для вчителів-предметників до учнів у період адаптації

1. Повага учителя до учня не виключає вимогливості до нього. Однак ставлення вчителя повинно викликати у учня прагнення до навчальних досягнень, а не страх до вчення, покарання. Страх може паралізувати волю зрілої людини, не кажучи вже про дитину. Учитель передбачає і викликає до появи кращі властивості особистості учня, спирається на сильні сторони його навчальних можливостей. Слід пам'ятати, що розвиток дитини відбувається нерівномірно і стрибкоподібно, часто конфліктно. Проте віддалений результат завжди може бути успішним.

2. На першому етапі навчання в 5-му класі доцільно оціночну діяльність будувати в авансованому ключі, докладно пояснювати школярам, за що вони отримали ту чи іншу оцінку. Оціночна діяльність повинна носити стимулюючий та підтримуючий характер.

3. Приділяти більше уваги формуванню навчальних умінь і навичок, способам самостійної, контрольно-оціночної діяльності, вчити працювати в розумовому плані дій. На першому етапі навчання в 5-му класі при організації взаємодії викладачам враховувати стиль спілкування педагога початкової школи, вчити раціональному плануванню діяльності, будувати режим дня.

4. Викладачам враховувати, що в середній школі падають пізнавальні мотиви навчальної діяльності, на зміну провідної діяльності дитини - навчанню - приходить нова ведуча діяльність - спілкування. Для підтримки мотивації до навчання більше використовувати можливості співпраці школярів на уроці, підтримувати авторитет в класі, переходити з репродуктивного на продуктивний рівень навчання (розвивати вміння знаходити і зіставляти кілька способів вирішення завдання, шукати нестандартні способи рішення).

Проект рішення педради:

1.      Класному керівнику 5 класу Передрій Н.В. продовжити супроводження адаптаційного процесу учнів

2.      З метою попередження дезадаптації учнів при переході до середньої ланки навчання створити динамічну групу вчителів з питань вивчення питання наступності.

3.      Динамічній групі:

3.1.       проаналізувати  причини труд­нощів, які виникають у період адаптації п'ятикласників;

3.2.       скласти програму супроводження адаптаційного процесу учнів

3.3.       підготувати реко­мендації щодо оптимізації навчально­го процесу;

3.4.       скласти перелік єдиних вимог до учнів 5 класу

3.5.       організувати відвідування уроків у 4 класі вчителями-предметниками основної школи